The Day Will Come

З румовищ і вогню свій скарб найбільший – правди,
Озлобленим богам не відданий на мсту,
Від вогнища свого відходячи, забрав ти
З собою і несеш крізь стужу і сльоту.

Позаду посвисти, чиїсь охриплі крики,
Чужі слова в устах, розчавлені серця,
І зловорожий гнів – такий, як твій, великий,
Що стрінеться з твоїм, зчепившись, до кінця.

Та крізь туман і дим, щораз певніше, ближче,
Зривається, встає, – о добре бачиш ти! –
Під катаклізмом днів: під чорним бойовищем
Високе полум'я єдиної мети.

І ждеш страшних ночей, глухих ударів криці,
Твердих, як серця стук, – ти їх так довго ждав! –
Аж простір перетнуть тридзьобі блискавиці,
І гнівний рев стихій, і альказари слав.

[Святослав Гординський (1906-1993)]